Маршрут по південно-західній Львівщині
Південно-західна частина Львівщини дуже специфічна. Не тільки через те, що тут знаходиться один з найоригінальніших контрольно-пропускних пунктів з Польщею "Смільниця - Крощенко". Не тільки через те, що тут у машині з однаковою якістю чути як українські, так і польські радіостанції та не тому, що польських туристів тут можна зустріти частіше, ніж українських. І навіть не наявною тут однією із нечисленних вітрових електростанцій.
Головна специфіка — це маршрут. Його легко можна розтягнути на декілька днів. Тут поєдналися чудова природа, оригінальна архітектура та … майже ідеальна дорога (винятки, звісно є, але їх не багато).
Повний маршрут і всі рекомендації підготував Андрій Костишин — краєзнавець, гід, автор 4 путівників по Івано-Франківську, екскурсовод і просто крутий мандрівник.
Для зручності всі локації по тексту позначили геомітками та винесли все в окрему карту тут.
Читай, зберігай, плануй свою мандрівку. Отже, поїхали!
День 1
Дрогобич
На даний момент, як зазначає Андрія Костишин, “це найкраще розвинутий у туристичному плані районний центр Західної частини України”. До того ж дуже цікавий. Батьківщина Юрія Котермака Дрогобича — ректора Болонського університету, давні дерев'яні храми, цікавий історичний центр, розкішні вілли, найбільша хоральна синагога Європи (свого часу), пам'ять про блаженних (святих) дрогобичан, руїни солеварного заводу, у якому до сьогодні варять символ Дрогобича – сіль.
Поціновувачів історії чекає декілька музеїв. Зокрема дуже цікавий музей ваг у приміщенні ратуші, де до слова – чудовий оглядовий майданчик та ще й саме у міській ратуші розташований інформаційно-туристичний центр.
Гастрономічні смаки задовольнять численні кафешки та ресторани. Спеціалізовані, з легендами, з цікавинками.
До того ж, у Дрогобичі діє класна система. Купуєш квитки на ратушу (а може й не тільки) – автоматично отримуєш флаєр у місцеві ресторани. Тому, радимо залишитися тут на день. Домовитися про супровід з туристичним центром, а в них там вже програма складена.
Короткий перелік пам'яток та цікавих локацій Дрогобича:
Доречі! Дрогобич був заснований в IX столітті на місцях скупчення соляних джерел. Як місто відоме з 1238 года (часи Галицько-Волинського князівства), у 1339-1772 роках - центр Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського. У 1422 році місто отримує Магдебурзьке право. А у 1866 році в Дрогобичі був побудований перший в Центральній Європі завод з переробки нафти.
Дерев’яна Церква Святого Юра. Входить в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України". Відноситься до кінця XV - початку XVI ст.
Церква воздвиження Чесного Хреста (Дерев'яна тризрубна церква вважається однією з кращих споруд в стилі галицької народної архітектури).
Реальна гімназія (Філологічний факультет ДДПУ). Реальну гімназію ім. Франца-Йосифа в Дрогобичі відкрито в сер. XIX ст. У 1867-75 рр. тут навчався майбутній письменник І. Франко (встановлена пам'ятна табличка).
Музей "Дрогобич" (Віла Б'янки) — яскравий зразок архітектурного стилю сецесії (віденського модерну) кін. XIX - поч. XX ст. Багато оформлена темно-зелена двоповерхова будівля належала доктору-рентгенолога Й. Рот. Доречі будинок описаний в новелі Б. Шульца "Весна" як "Вілла Б'янки".
Повітовий суд. Зараз корпус Інституту фізики, математики та інформатики Дрогобицького педагогічного університету, а у минулому будівля повітового суду - одна з найкрасивіших споруд у Дрогобичі.
Шпихлир — комплекс споруд для зберігання зерна - рідкісний пам'ятник, господарська споруда стилю бароко, яке майже без змін збереглося до нашого часу.
Кафедральний собор Пресвятої Трійці.
Церква святої великомучениці Параскевії. Дерев'яна тризрубна одноверха церква візуально витягнута вгору. Поруч знаходиться дерев'яна дзвіниця оборонного типу.
Храм святих Апостолів Петра і Павла УГКЦ — комплекс монастирських споруд і храму є одним з кращих зразків сакральної архітектури кінця XIX ст.
Галерея сакрального мистецтва (дом віце-бургомістра).
Оглядовий майданчик Ратуші.
Церква УГКЦ Священномученика Йосафата.
Руїни Дрогобицького солеварного заводу.
День 2
Кульчиці - Самбір - Стара Сіль - Хирів - Нове місто - Скелівка
Кульчиці
Після ночівлі у Дрогобичі, чи Трускавці, стартуємо у новий день і нові пригоди. Перша зупинка тут – Кульчиці – батьківщина гетьмана Петра Сагайдачного та відомого рятівника та пропагандиста кави у Європі – Юрія Франца Кульчицького. Музей Петра Конашевича-Сагайдачного і ранкова кава – особливі.
А ще тут є церква св. Флора і Лавра. У цьому вигляді храм побудували на початку XX ст, але раніше тут була церква, збудована ще в ХІІІ ст. за правління князя Данила Галицького. В цій церкві хрестили майбутнього гетьмана українського козацтва Петра Сагайдачного. І в ній зараз зберігається хрест зі старої церкви, якому понад 800 років.
Симпатичний районний центр, який у порівнянні із Дрогобичем виглядає дещо слабенько та дещо забутим. Хоча тут туристична галузь є, цікаві місця теж, але … Вся туристична галузь Самбора заточена під Трускавець та туристів, яких привозять сюди місцеві турфірми.
До Самбора варто їхати у суботу, коли у місцевому органному залі (колишній костел) проходить концерт органної музики. Тоді ж найкраще потрапити на оглядовий майданчик ратуші. У будні дні теж можна, але проблемніше.
Невелике село, у якому збереглися одразу три цікавих храми, два з яких біля дороги. Майже біля центральної площі – занедбаний, але з шармом минулих літ, чинний, що належить маленькій римо-католицькій громаді, середньовічний Костел Святого Архангела Михаїла.
З протилежного боку вулиці видніються куполи грамотно відреставрованої церкви святої Параскевії XV століття та найцікавіша житлова споруда – вілла Анна.
Рухаючися далі центральною дорогою у напрямку Старого Самбора ліворуч при дорозі зустрічаємося ще з одним храмом XV століття – Воскресіння Христового.
Специфічне містечко. Декілька храмів, ратуша, величезне приміщення вокзалу, яке явно завелике для цього населеного пункту і Конвікт – монументальний колишній навчальний центр отців-єзуїтів, а нині якийсь специфічний мікс – частково – гуртожитки, відновлений храм та частково відновлений погорілий корпус, готель з незрозуміло високими цінами на сайтах бронювання та закрита піцерія. Таким зустрів Хирів влітку 2019 року. Можливо, зараз щось і змінилося.
У цей день варто відвідати ще два населені пункти. Якщо ти любитель величі минулих літ – колишні містечка зараз — типові прикордонні села із своїм шармом, ратушею (Нове місто) та костелами, які дуже схожі між собою. Костел Святого Мартина - Нове Місто та Костел Святого Мартини - Скелівка.
День 3
Добромиль - Нижанковичі - Губичі
На це селище рекомендуємо виділити окремий день. У залежності від бажання розпочати день з молитви (що й рекомендуємо) у монастирі святого Онуфрія, де у свій час отримав чернечий постриг майбутній неофіційний лідер українців Галичини, митрополит Андрей Шептицький. Знищений у радянські часи монастир відроджується, сюди варто приїхати. А яка тут смачна вода у криниці!!!
Також можна старувати із походу до замку Гербуртів. Для цього, не доїжджаючи у Добромиль, треба повернути ліворуч у село Тернава, проїхати за GPS до цвинтаря (не вірити навігатору, який веде далі, вглиб села. Він показує доріжку для "місцевих"). А от від кладовища, два кілометри пішохідного підйому – і ти біля замку.
Центр Добромиля має класичну міську забудову західноєвропейського містечка, з магазинчиків розноситься аромат кави та смачнючих і дешевих круасанів. Одним словом: "До вибору, до кольору".
Якщо у тебе залишився час – радимо поїхати до Нижанковичів. Це специфічне село на самісінькому кордоні. З цікавинок тут варто відзначити дві церкви, — Костел Пресвятої Трійці та Церкву Пресвятої Трійці, руїни Палацу Козловських та ратушу. Уже декілька років, планується побудова переходу через кордон у цьому селищі. Було б добре.
Особливе закінчення подорожі. У лісі, за три кілометри від с. Губичі, що на Старосамбірщині (Львівська область), стоїть дерев’яна церковця Святого Духа, побудована за різними версіями у 1453 р. або 1630 р.
Цей старенький храм люди ще називають "Пастушкова церква". Народну назву пояснює давня легенда. Колись на тому місці, де сьогодні стоїть храм, хлопчина пас корови та й розгубив їх. Довго шукав, але ніяк не міг знайти. Тоді звернув очі до неба і зі щирою молитвою прохав Господа допомогти в біді. Молячись, хлопчина заснув, а коли прокинувся, то побачив, що всі корови біля нього. Після такого випадку на цьому місці було поставлено хрест, а згодом і збудовано церкву.
Дерев’яна церква також відома як Кальварія Пацлавська. Раніше ця церковця була частиною села Пацлав. Після Другої світової війни церковця залишилася на території України (тоді СРСР), а Пацлав став частиною Польщі. Тепер українці ходять на прощі до церкви біля Губичів, а поляки до - Кальварії Пацлавської.
Ось така цікава історія, сьогодення і маршрут.
Приємних мандрівок!
Маршрут і всі рекомендації підготував Андрій Костишин — краєзнавець, гід, автор 4 путівників по Івано-Франківську, екскурсовод і просто крутий мандрівник!
Читай його сторінку у Facebook, дивись Instagram-блог.
Дивимося у майбутнє з оптимізмом, віримо в краще!
Якщо ти знаходиш публікації FunTripTo цікавими і корисними, будь ласка, підтримай наш проект.
Ми будемо щиро вдячні за будь-яке пожертвування, навіть 1 гривня, і спрямуємо ці кошти на підготовку нових оглядів і тревелхаків.
Як заощадити в майбутніх мандрівках:
- Отримай бонус до 45€ на перше бронювання Airbnb
- Порівнюй ціни на готелі на Hotelscombined
- Безкоштовно оформи картку Monobank з cashback до 20%
- Були скасування, затримки рейсів або овербукінг? Ти маєш право на компенсацію до €600. Перевір безкоштовно і отримай відшкодування на сайті AirHelp. Не вийшло з ними, альтернатива 👉 Compensair.
- Отримай безкоштовний доступ в 450+ лаунжів аеропортів світу по картці Monobank Platinum
Приємних подорожей!
Підписуйтесь на наш telegram-канал @funtriptoua
Шукайте нас у Facebook
